У середині червня я показувала, як живцюю свої барбариси. Сьогодні, 28 серпня, минуло рівно два місяці – саме час підбити підсумки і показати результат.
Буде в мене багато барбарисів.
До речі, позаминулого року я вже пробувала сіяти барбарис насінням. Зійшло теж багато, але є один великий мінус: сіянці не повторюють ознак материнських кущів. Тому живцювання або укорінення відводками – наш вибір, якщо хочеться зберегти сорт.
Барбариси з насіння можуть бути не схожими на материнські кущі. А укорінення відводками дає саджанець із закритою кореневою системою, тільки його потрібно часто поливати.
Як я готувала живці
Для укорінення я зрізала напівздерев’янілі пагони у 20-х числах червня. Зрізала багато й навіть боялася, що кущі стоятимуть майже голими. Але вийшло навпаки: вони випустили ще багато нових молодих пагонів.
Пагони нарізала на живці приблизно з 4 міжвузлями. Нижні листки повністю прибрала, а верхні проріджувала, щоб зменшити випаровування вологи. Нижній зріз обробляла укорінювачем. А тепер перейдемо до головного – трьох способів укорінення.
Спосіб №1. Піщані стаканчики
Я зробила в землі заглиблення на 4-5 см, засипала його річковим піском і висадила живці саме в пісок. Зверху накрила все це коробкою з-під торта і обрізаною пластиковою пляшкою без горлечка, а потім притінила. Це було моє найпізніше живцювання, майже наприкінці червня.
Результат. Трохи недогледіла – притінення здув вітер, і кілька живців висохли під палючим сонцем. Але основна маса стоїть дружно. Корені є.
Спосіб №2. Пісок у контейнері під пакетом
Я насипала пісок у невеликий контейнер. Отворів для дренажу не робила, бо не переливаю. Але новачкам краще зробити дірочки, щоб не ризикувати.
Потім поставила контейнер у великий прозорий пакет. Перший час пакет був майже повністю закритий і працював як маленький парник, а зараз горловина вже відкрита.
Результат. У піску наросли гарні корені. Для перевірки витягнула перші два живці, які трапилися під руку, – коренева система хороша. Щоправда, невеликий відсоток втрат є, але я списую це на аномальну 40-градусну спеку, яка стояла після посадки.
Спосіб №3. Вермикуліт у контейнері під пакетом
Третій варіант – контейнер із вермикулітом, який я так само поставила у великий прозорий пакет.
Результат. Корені просто чудові. Втрат майже немає, а деякі живці вже активно нарощують молоді пагони. Коріння з’явилося і на товстеньких живцях, і на тонших. Самі живці вже поступово дерев’яніють.
Який спосіб кращий
Чесно кажучи, перше місце присудити складно. І пісок, і вермикуліт мають свої плюси. Усі три способи хороші й мають право на життя.
Раніше я думала, що живцювати барбариси складно, але на практиці переконалася: не святі горшки ліплять. Усе вийшло, і у вас теж вийде.
