Так, смородина потребує такого підживлення й захисту восени. Можна сказати, що це дуже важливі заходи для здоров’я кущів, хорошої зимівлі та майбутнього врожаю. Є три справи, які варто зробити восени. Багатьом садівникам ці прийоми вже знайомі, але початківцям вони можуть бути особливо корисними.
Справа №1. Про столову ложку, а точніше – дві
Йдеться про суперфосфат. Суперфосфат – це не підживлення смородини фосфором «на сьогодні». Це радше заправка ґрунту для майбутнього весняного живлення. Якщо потрібно саме підживити кущ наприкінці серпня або на початку вересня, особливо в теплому регіоні з пізньою осінню, можна використати монофосфат калію.
А наприкінці вересня, а тим більше в жовтні, активне підживлення вже майже не має сенсу. Листя опадає, випаровування й транспірація знижуються, а разом із ними різко падає споживання води та поживних речовин.
У холодному ґрунті, коли температура опускається нижче приблизно +14…+15 °C, засвоєння фосфору корінням також сильно сповільнюється. Тому наприкінці сезону добрива вносять уже з розрахунком на майбутнє.
Особливо це стосується суперфосфату – добрива тривалої дії. Фосфор потрібен рослинам для багатьох життєво важливих процесів, зокрема для енергетичного обміну, розвитку коренів, утворення тканин і формування майбутнього врожаю.
У добре забезпеченого фосфором куща смородини формується сильна коренева система та міцна крона. Такі кущі мають сильні гілки, закладають більше плодових бруньок, швидше починають вегетацію навесні, дружніше цвітуть і формують зав’язь. Саме тому фосфор варто внести заздалегідь, щоб до весни ґрунт уже мав його запас.
Фосфор у ґрунті поводиться непросто. Після внесення гранули суперфосфату поступово віддають поживні речовини, але фосфор швидко вступає у взаємодію з компонентами ґрунту. На кислих ґрунтах він може зв’язуватися із залізом та алюмінієм, а на нейтральних і лужних – із кальцієм.
Під час осіннього внесення ці процеси проходять поступово. Навесні під дією кореневих виділень, ґрунтових кислот і мікробіологічних процесів частина фосфатів переходить у доступніші форми. У цьому й полягає сенс завчасного внесення – дати добриву час взаємодіяти з ґрунтом.
Але суперфосфат під смородину потрібно вносити правильно. У дорослого куща в центрі розташовані старі скелетні корені, які переважно виконують опорну й провідну функції. Основна маса молодих всмоктувальних корінців знаходиться далі від центру куща, ближче до проєкції крони.
Тому добрива краще вносити не під саму основу куща, а по його периферії. Саме там розташовані молоді корені, здатні найкраще засвоювати поживні речовини.
Найзручніше викопати по колу куща канавку глибиною приблизно 10-15 см або зробити кілька окремих отворів. Суперфосфат вносять із розрахунку приблизно 40-60 г на 1 кв. м залежно від розміру куща, після чого присипають ґрунтом.
Робити це можна у вересні або на початку жовтня, зазвичай до завершення листопаду.
Справа №2. Про відро води
Йдеться про підзимовий, або вологозарядний, полив. Вода потрібна суперфосфату для поступового розчинення, хоча поспішати тут нікуди, адже кущ, що переходить у стан спокою, не засвоюватиме добриво миттєво.
Після внесення суперфосфату ґрунт можна трохи пролити, щоб земля щільніше облягла гранули. Для цього достатньо приблизно половини відра води або трохи більше. Але це ще не вологозарядний полив.
Справжній вологозарядний полив проводять пізніше, після листопаду, коли температура повітря знижується приблизно до +2…+5 °C, але ґрунт ще не промерз. У цей час надземна частина вже практично завершила вегетацію, а коренева система ще зберігає певну активність.
Навіщо потрібен такий полив? Добре зволожений ґрунт має вищу теплоємність і повільніше промерзає, тому корені краще захищені від різких перепадів температур. Крім того, достатній запас вологи допомагає зменшити зимове висушування коріння, кори та пагонів.
Волога також потрібна для поступового розчинення внесених добрив і їхньої взаємодії з ґрунтом.
Під молоді кущі можна вилити приблизно 10-20 л води, під великі дорослі – близько 30-50 л. Точна кількість залежить від вологості ґрунту, його типу та кількості осінніх опадів.
Справа №3. Про дві жмені
А тепер про перегній. Мульчувати прикореневу зону добре перепрілим перегноєм можна вже ближче до зими. Використовують саме зрілий, розсипчастий перегній, а не свіжий гній чи пташиний послід.
Таке мульчування допомагає захистити кореневу систему в регіонах із морозними та малосніжними зимами. Навесні перегній поступово стане джерелом поживних речовин, коли коріння смородини знову почне активно працювати.
Щороку робити товстий шар такої мульчі необов’язково. Достатньо проводити таке мульчування раз на 2-3 роки, формуючи шар приблизно 7-10 см.
Важливо правильно розподілити перегній. У самому центрі куща шар має бути тоншим – приблизно кілька сантиметрів. Не варто засипати перегноєм основу гілок і кореневу шийку, щоб не створювати зайвої вологості та ризику випрівання.
Основну масу перегною краще розкладати по периферії куща, відступивши приблизно 10-15 см від центру й навіть трохи виходячи за межі проєкції крони.
Ось такі три осінні справи допомагають смородині краще підготуватися до зими: завчасне внесення суперфосфату, вологозарядний полив і мульчування добре перепрілим перегноєм. Такий догляд створює кращі умови для коріння й допомагає кущам навесні швидше відновити активний ріст.
