Вчора між колегами на роботі прям ціла дискусія розгорнулася: одна обрізає верхівку (я кличу той п’ятачок, з якого росте бадилля, «попкою»), а інша, навпаки, залишає невеликий хвостик з бадилля. І обидві з піною біля рота доводять, що тільки їх спосіб – істина в останній інстанції.
Мені прямо цікаво стало – хто ж правий?
Треба сказати, що я сама ніколи не обрізаю «попки» моркви перед закладкою врожаю в льох. І на це є дуже вагомі аргументи. Погодьтеся, що зріз – це ворота для хвороботворних бактерій, а враховуючи, що морква – та ще капризниця в справі зберігання, то ми самі, за логікою, укорочуємо терміни її зберігання.
З іншого боку, дід мого чоловіка (скоро дев’ятий десяток розміняє, але потихеньку працює в городі, садить потроху овочів на зиму – і картоплю, і моркву, і буряк) моркву завжди зрізає. Саме те місце, що я кличу «попкою»: кінчик тупого кінця разом з п’ятачком, звідки бадилля зростає.
Зауважу, що морква зберігатися цілком стерпно, але в процесі приготування їжі це місце все одно доводиться зрізати. Зате (і це головний контраргумент!) вона не росте і залишається жорсткою і соковитою. Та й переробити весь урожай моркви перед тим, як спустити її на зберігання, за часом і працезатратами досить проблематично: мозолі можна ножем натерти на долонях, поки всю моркву обрізаєш. Ось я і думаю – а воно мені треба?
Повертаючись до заголовку статті. Як все-таки правильно?
Стільки людей – стільки й думок. Якщо ви все життя обрізали моркву перед її закладкою на зберігання, або занурювали кожну морквину в глиняну бовтанку, після сушили, а в кінці підготовки врожаю до довгостроковому зберіганню пересипали моркву піском, то ймовірно, так ви і будете робити завжди. Я до того, що стаття ні в якому разі не носить повчальний характер, тут питання, скоріше практичності і звички.
Але вислухати думки фахівців, все таки буде цікаво.
Що вони говорять?
Виявляється, дідусь все робить правильно! Обрізати «попку», особливо у пізньостиглих сортів моркви (тих, що зберігаються найдовше) все ж потрібно – ця проста процедура зупиняє процеси росту, морквина залишиться соковитою, твердою і солодкою. Бадилля зрізають, захоплюючи м’якоть морквини на 2-3 мм; зрізають також і «хвостики» – саме з «хвоста» корінця найчастіше починаються процеси гниття, а у випадку необхідності навіть миють урожай перед тим, як відправити його в льох. Правда, із застереженням: після миття коренеплоди слід добряче просушити.
Ідеальними умовами для зберігання моркви буде помірно холодна температура (1-2 градуси вище нуля), відносно висока вологість (90% -95%) і відсутність протягів. Пісок і тирса також допоможуть продовжити терміни зберігання.
